Четверг, 22.02.2018, 13:58 | Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход
Главная » 2012 » Февраль » 23 » Інтриги навколо Почаївської Лаври
23:06
Інтриги навколо Почаївської Лаври
Інтриги навколо Почаївської Лаври
 
 
Дорогі браття, сестри і співвітчизники!
Мені, як наміснику Свято-Успенської Почаївської Лаври, перш за все монаху, напередодні Великого посту менше всього хотілося б вести мову про суєтне та мирське. Але події останнього часу навколо нашої святині змушують це робити.
Наша Почаївська Лавра має давню і славну історію. Сама Пресвята Богородиця обрала це місце для того, щоб відкрити перед змученим людом скарбниці благодаті Божої. Від 1240 року, коли вперше явилася Божа Матір на Почаївській горі, і до наших днів не припиняється тут потік Божих дарів. Святині Почаєва відомі на весь християнський світ. Люди знаходять тут відраду змученим душам, цілющі сльози покаяння і оновлення душі у святих Таїнствах Православної Церкви. А хтось повертається звідси і свідком справжнього Божого чуда.
Але чомусь ніяк не можуть безбожні сили залишити у спокої це мирне місце. З перших днів української незалежності Почаївська Лавра стала об’єктом якоїсь настирливої неприязні з боку тернопільського обласного політикуму. Мінялися назви партій, приходили і відходили уряди та президенти. Але в Тернопільській обласній раді, в регіональних засобах масової інформації і на мітингах постійно звучала одна і та ж тема &‐ Почаївська Лавра належить не до тієї конфесії. Їм не подобається як в Лаврі служиться, співається, проповідується, як проводяться ремонти, будуються нові храми і ще багато чого іншого збурює цих людей.
12 січня 2012 року у Верховній Раді зареєстрований законопроект № 9690, який передбачає повернути забрані радянською владою церковні споруди Почаївської Лаври її законному власнику – канонічній Українській Православній Церкві в особі релігійної громади чоловічого монастиря Свято-Успенської Почаївської Лаври.
Що за повернення? Нагадаю вам, що в 60-х роках минулого століття безбожники намагалися розігнати братію монастиря, закрити Лавру та перетворити її в музей. Для цього вони одних саджали в тюрми, других в психлікарні, інших вивозили на вокзали та в ліса і іншими всілякими методами змушували покинути монастир. В результаті чого із 150 насельників обителі залишились тільки 15. Особисто знаю сповідників тих часів, які по декілька разів перебували в місцях позбавлення волі за те, що не хотіли покидати монастир. Але після заключення вони знову поверталися в обитель. Милістю Божою та їхнім сповідницьким мужнім подвигом Лавру відстояли. Вона не була закрита. Однак її приміщення і все лаврське майно були конфісковані.
Ви знаєте, що було на території Лаври до 2000 року? На території монастиря у відібраних спорудах розмістили музей атеїзму, лікарню, поліклініку, пральню, аптеку, аптечний склад, неврологічну лікарню, адміністративний корпус неврологічної лікарні, РТП, ПМК, сільгоспхімію, сільгосптехніку та ряд інших організацій. А інші будівлі були заселені. Було конфісковано також численне майно і землі, які вже нам ніхто не поверне. Інші споруди в тому числі Успенський Собор, Троїцький Собор, Дзвіниця, Монастирські келії з 1960 року були передані в платну оренду. Слід зауважити, що крім плати за оренду постійно проводилися за кошти монастиря капітальні і поточні ремонти.
Але як започатковувалися монастирі? І кому належить їх майно?
Іноки заселяли пустинні місця та печери для усамітнення та молитв. Люди приходили для спілкування, порад і давали кошти на молитву. За ці гроші іноки розбудовували монастир. Так що все монастирське майно та будівлі являється власністю монастирської сім’ї. А якщо хтось і жертвував, то жертвував без корисної цілі у славу Божу. Не дивлячись на те, що воно хоч було монастирським, його конфіскували та ще й брали орендну плату.
Після 90-х років Україна осудила тоталітарну політику колишнього Радянського Союзу. Президентами України були видані укази і розпорядження, які передбачали повернення Церкві забраного майна. В західному регіоні на основі цих розпоряджень були повернуті культові споруди всім конфесіям, крім канонічної Української Православної Церкви.
Треба зауважити, що обласною держадміністрацією в Тернопільській області парафіям Української Греко-Католицької Церкви станом на 1 січня 2003 року передано у власність 669 храмів, з яких 264 являються пам’ятниками історичного значення. Греко-католицькій громаді в місті Львові передано у власність древні пам’ятки історичного і культурного значення: Собор Святого Юра, Онуфрійовський монастир, Преображенський собор, церква святого Андрія та ряд інших храмів і церковних споруд. З приводу цього ніхто не дискутував та не проводив ніяких громадських слухань.
Милістю Божою, стараннями братії з 2000-го року добилися, щоб власні лаврські будівлі орендувати безкоштовно. Недруги православ’я постаралися нас роззброїти тим, що споруди Лаври ввели у Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, з якого в 2003 році з Божою допомогою вдалося вийти. Тоді лаврські споруди були передані на баланс Державного комітету у справах будівництва та архітектури. Але щоб в подальшому ці споруди не були повернуті їх законному власнику ­– Церкві, в 2008 році їх внесли в перелік споруд, що не підлягають поверненню. За ініціативою братії Лаври для відновлення історичної справедливості депутатами був зареєстрований законопроект № 9690 від 12 січня 2012 року.
Христопродавці, єретики, розкольники, організували ініціативну групу в Тернополі, склали звернення до керівництва держави з вимогою заблокувати цей законопроект, та знову ж повернути в зону заповідника лаврські споруди, які раніше були з нього виведені. Використовуючи національні почуття людей ці «патріотичні зозуленята» повторюють слова старої пісні: «Московська церква», «москалі», «хочуть вивезти нашу національну святиню до Москви».
Для тих, хто не знає, хочу пояснити, що з 1990 року Українська Православна Церква являється незалежною та самостійною в своєму управлінні (Грамота Патріарха Олексія ІІ від 27 жовтня 1990 року). В своєму листі № 1338 від 29 грудня 1993 року до Міністра Юстиції України Онопенко В.В. Патріарх Московський та всієї Русі Олексій ІІ в черговий раз наголошує: «Украинская Православная Церковь с октября 1990 года канонически является независимой и полностью самостоятельной в своем управлении. Какой-либо административно-финансовой подотчетности Московской Патриархии не существует. В связи с этим мы заявляем, что Московская Патриархия не имеет никаких претензий на какое бы то ни было движимое или недвижимое церковное имущество Украинской Православной Церкви».
Для віруючих і розумних людей цього достатньо, щоб розібратися про статус нашої церкви. Українська Православна Церква – це єдина церква на території України, яка визнана світовим Православієм. Але, нажаль, в наш лукавий час правда видається за неправду, а неправда за правду, про що написано в Святому Писанні: «Все, желающие жить благочестиво во Христе Иисусе, будут гонимы. Злые же люди и обманщики будут преуспевать во зле, вводя в заблуждение и заблуждаясь» (2Тим. 3:12-13). Хочу вас застережити, бути уважними при сприйнятті інформації яка розповсюджується.
Почаївська Лавра – це православна святиня і нам треба знати її історію, що заснували цю обитель не представники інших конфесій і єретики з заходу, а православні іноки, які в 1237 році прийшли з Києва – «матери градов Русских».
Браття та сестри! Ми бачимо, що ворог роду людського диявол в різні часи обурювався проти Правди Божої, проти Святого Православ’я і взагалі проти всього, що оберігає святе та чисте, яке допомагає людству відшукати Христа, увірувати в Нього та вічно бути з Ним: «Бодрствуйте, стойте в вере, будьте мужественны, тверды» (1 Кор.16:13), «ибо противник ваш диавол ходит, как рыкающий лев, ища, кого поглотить» (1 Петр.5:8).
 
+Володимир, Архієпископ Почаївський,
Вікарій Київської Митрополії,
Намісник Свято-Успенської
Почаївської Лаври

Просмотров: 344 | Добавил: Администратор | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: