Верою исцеляюсь

Гей-паРада

Звісно, депутатам набагато простіше боротися з міфічними, а не з реальними проблемами.  Те, що відбувалося днями у Верховній Раді та у ЗМІ довкола законопроекту № 3442, інакше як гей-парадом назвати не можна. По-перше, тому, що мета гей-параду – це пропагування гомосексуальних стосунків. Саме цим займалися усі ті, хто був "за", і ті, хто був "проти". Чому? Хоча б тому, що ми живемо в суспільстві, де гомосексуалізм не є поширеним явищем. Ну скажіть мені, скільки серед ваших знайомих явних чи таємних (про яких ви можете здогадуватися) гомосексуалістів чи лесбійок? Тому будь-яке масове обговорення цього питання можна вважати додатковою рекламою ЛГБТ. По-друге, тому, що офіційно задекларованою метою гей-парадів є захист прав ЛГБТ-спільноти. Саме це і декларувалося як мета ухвалення відповідної поправки до Кодексу законів про працю – запобігання дискримінації за ознакою "сексуальної орієнтації". Але, незважаючи на несприйняття переважною більшістю суспільства гомосексуалізму, ніякої гомофобії, а тим більше дискримінації за сексуальною орієнтацією, в Україні немає. Ні в кого під час працевлаштування про його сексуальну орієнтацію не питають, а на лобі про це не пишуть. Хіба що під час гей-парадів. Зважаючи на усе це, прийняття цієї поправки на вимогу єврочиновників мало б відбутися в робочому порядку і без галасу, бо це відповідає і Конституції, і переконанням українців. Але чому і навіщо стільки галасу? Можливо, всім нам, працівникам різних сфер, варто було б уважніше почитати усі інші поправки до цього Кодексу, і подивитися, чи не відбувається справжня дискримінація в інших сферах стосунків роботодавців і найманих працівників? Можливо, також варто звернути увагу на всі інші закони і рішення, які в той самий час приймалися Верховною Радою, урядом чи президентом? Читайте також: Чотири страшні букви "СОҐІ" Може, ми маємо справу зі звичайною відсутністю культури ведення парламентської і суспільної дискусії, невмінням і небажанням знаходити спільну мову. Саме цим можна (якщо захотіти) пояснити 9 голосувань і ігнорування альтернативних пропозицій щодо формулювань антидискримінаційної поправки. Може, це голосування – лише невеличка часточка великої мережки домовленостей з нашими союзниками, деталі яких в чергове вирішили не доводити до суспільства. І це дуже нагадує те, в який спосіб намагалися протягувати зміни до Конституції. Може, це щире бажання влади і особисто президента вирішити питання щодо безвізового режиму з ЄС для українців. Нагадаю, що у наших депутатів дипломатичні паспорти, тому вони можуть спокійно торгуватися. А, може, це невдала спроба захистити суспільну мораль, яку намагається знищити "світова закуліса"? І ось тут, однозначно, можна відповісти – "Ні!" Хоча б тому, що цей законопроект жодним чином не стосується суспільної моралі. Захист від дискримінації навіть грішника є більш моральним і по-справжньому християнським ставленням до ближнього, і не є пропагуванням гріха. Бо святі казали, що навіть грішника треба любити, а гріх – ненавидіти. А всі намагання захищати благочестя за допомогою законів і примусу зазвичай призводили до розквіту подвійної моралі і фундаменталізму, який взагалі позбавляє людину будь-яких прав і свобод. Законом гріх не заборониш. На моє глибоке переконання, святість і цнотливість можна проповідувати і поширювати тільки у той спосіб, яким це робили Христос, Божа Матір і святі – перемагаючи гріх в собі і оточуючих добром і любов'ю. Ще мене завжди дивувало, чому суспільство, яке галасно розпочинало обговорення гей-парадів або, як зараз, гей-поправки, так само завзято і одностайно не піднімається на боротьбу з пияцтвом, розпустою, подружніми зрадами, злочинністю, корупцією, рейдерством чи лихослів’ям? Святе Письмо все це ставить в один ряд з гомосексуалізмом. Пригадайте, що казав апостол Павло: "Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложники, ні злодії, ні лихварі, ні п'яниці, ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують". Набагато простіше боротися з міфічними, а не з реальними проблемами. Більш того, боротися "проти" і протестувати набагато простіше, ніж проповідувати "за" та жити у відповідності до задекларованих моральних норм. А наостанок пропоную просто перечитати ту статтю Кодексу про працю України, яку окремим законом № 3442 "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу" прийняла Верховна Рада: "Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання".

Хто проти? Я - ЗА!
Більше читайте тут: http://tsn.ua/blogi/themes/politics/gey-parada-533931.html